Пишу для усіх, хто страждає МОТО-токсикозом: якщо не консервувати мотоцикл на зиму і час від часу на ньому кататись - хворобі можна запобігти чи повністю вилікуватись. Проте існує велика небезпека захопитися/захворіти на "шипування коліс" чи "зимові мото-подорожі"...
 
Зима та морози не заважають кататися на мотоциклі. Стокова покришка вже майже лиса, проте досить непогано чіпляється за прикатаний сніг.  Озброївшись знаннями про циркулювання масла в двигуні 162FMJ, ставлю мотоцикл на центральну підніжку і запустивши, прогріваю на першій передачі. Вже за 3-5 хвилин можна їхати. Я не планую надто багато їздити цієї зими, тому із термозахистом я не парився. Як показали ходові випробування - картонка дає мотору нагрітися на 10ºС більше. Це важливо, бо до 40ºС двигун тягне дуже слабо. Куплений і встановлений кікстартер - це найважливіща деталь для зимового катання (нажаль, рідний я зламав восени, втім новий має іншу конфігурацію, тому можна не складати підніжку). Щоб запустити двигун на морозі я роблю так: кілька раз до упору викручую ручку газу, прискорювальний насос плює кілька порцій бензину, чекаю поки паливо трохи випарується - затягую до упору рукоятку підсосу
- кілька раз кікаю - як правило двигун підхоплює і одразу глохне
- знову викручую газ, і знову чекаю
- Кік + газую, якщо двигун стартонув (головне не давати зависоких обертів)
- якщо не вийшло - повторюю пункти 3-4
- Їхати можна, коли температура масла піднялася до 15-20ºС
Минулого разу я накатава 22 км з трьома зупинками на прогрів рук - не знімаючи рукавичок я грію руки на голівці циліндра. Покатався би ще, але зимовий день такий короткий...
|
