| Я не скаржусь і не хвалюсь, але я багато працюю. Коли ти зайнятий не залежно від календарних вихідних та свят. Якщо твої вільні дні не співпадають з вихідними друзів та родичів. Коли ти навіть з дружиною більше спілкуєшся по телефону аніж вживу - приходить чи навіть накатує патологічний стан: хочеться живого спілкування. Так склалося, що весь час зайнятий, заклопотаний, затурканий... я не бачився зі своїми родичами 5 років. В певний момент мене прорвало - мотоцикл у мене вже 12 день, а я намотую кілометраж палячи бензин без жодного сенсу, просто повільно та поступово обкатую. Мені здалося, що це тупо: я все одно їжджу по дорогах, все одно одні кращі інші гірші, треба плавно розганятися і плавно гальмувати. Чому б мені не проїхатися з користю - наприклад, заправити тещі принтер?  Зроблено! А от тут долучилася дружина - позвонила, поговорили сказала, що пертися за 3/9 земель на ніч глядучи (було десь опів на третю...) це повна дурість! Як ви думаєте, що було останнім аргументом? ;)Описувати дорогу не вмію, а сфоткати мені весь час не давала думка - ще ж і повернутися треба сьогодні ж. Проте відмовити собі у задоволенні все ж не зміг: Звичайно поговорити про все коли давно не бачились не можливо. Та і не будуть Вам цікаві наші розмови. А от мотик сподобався усім. Поки дід роздивлявся і допитувався чи це "ЯВА", сестра вже встигла його осідлати, за що і була сфоткана. Якщо ви уважно подивитесь на її фото на моєму мотоциклові я задам Вам просте питання:Так от питання просте і безневинне: якого кольору у неї очі? Звісно тепер ви ще раз подивитесь на фотку і скажете правильну відповідь... А що робити - у мене гарна сестра! Дядько в свій час ганяв на ЯВІ, його оцінка мого мотика склала 4/5 може навіть 4+/5! А ще він подарував мені дві гайки М8, бо дорогою у мене розкрутилось кріплення глушника і одна з гайок була безслідно загублена.
Проте як би не було добре в гостях, а завтра на роботу... тому я відправився назад. Кажуть, що дорога додому завжди коротша. І це справді так - сонце сіло, повітря охололо і мені вже не доводилося ставати так часто. Я подолав 122 км за 2 години 20 хвилин, зробив всього 3 зупинки та декілька фото: Ця поїздка збільшила пробіг на 270 км, напоїла запахом вечірніх трав, познайомила з племінником, наговорила з родичами і можна сказати зробила мене щасливим - я відтепер можу бути там де хочу. Бо відтепер де хочу там і можу!
| 
