Вже не можна всидіти вдома, навіть один мимолітний погляд у вікно нагадує, що вже пора їздити.
Кожна прогулянка нагадує, що скоро я буду на колесах. А поки що я споглядаю воду у міському озері, чомусь вважається, що це має заспокоювати. Але з кожною хвилиною я все більше і більше хочу кататися...
Проте найбільше мене надихають весняні квіти. Вони ростуть і незважають на погоду. Щоправда їм не хочеться купити мотоцикл, тому мабуть їм трохи легше...
